вівторок, 21 жовтня 2014 р.
неділю, 12 жовтня 2014 р.
В українській мові слова "слідуючий" немає!
Ненормативними є вислови "на слідуючий день", "слідуюче питання", "слідуюча зупинка" і т. д. Дієприкметник "слідуючий", що входить до них, неможливий навіть теоретично, бо в українській мові немає дієслів, од яких можна було б його утворити!
Якщо йдеться про предмети або конкретні явища, здебільшого вживають прикметник наступний: наступний урок, наступного дня (тижня), наступна зупинка.
Коли ж мовиться про абстрактні явища, що відбувалися чи відбуватимуться після якогось часу, події, частіше вдаються до прикметників дальший, подальший: дальше життя, подальша доля, подальша робота.
Втім, уникайте й бездумного калькування: замість "сталося наступне" ліпше сказати "сталося ось що". Перед переліком або поясненням доречне слово "такий". Не "наступні факти", а "такі факти", не "з наступних спеціальностей", а "з таких спеціальностей", "заявляти не наступне", а таке.
(за Б.Рогозою)
Як правильно?
Українською, по-українськи, по-українському? Як правильно?
Ось що про це пише мовознавець Борис Рогоза: "Говорити українською. І не тільки говорити, а й писати, перекладати. Саме така форма (коли дієслово сполучається з безприйменниковим орудним відмінком іменника мова) нині найуживаніша, властива усім стилям.
А прислівники на зразок по-українському, по-німецькому, по-румунському типові для публіцистики та усного мовлення.
Нарешті, третій синонімічний засіб — прислівники на -cьки,-цьки — ознака розмовного стилю: по-українськи, по-французьки, по-китайськи.
Тенденція ж поєднувати дієслово з іменником та прийменником на (говорити на українській мові, перекладати на англійську мову) послаблюється, втрачає свою перевагу і, можливо, зникне зовсім."
Отже, не варто вважати "неукраїнськими" вислови "по-українському" "по-українськи" (У Шевченка: "Та, будь ласка, напиши до мене так, як я до тебе пишу, не по-московському, а по-нашому). Це не калька з російської, поляки, наприклад, теж говорять "по-польску".
Проблема полягала в тім, що через наближеність цього "говорити по-українськи" до російського відповідника він став виштовхувати два інші, що збіднювало мову. Цілком слушно поєднання "українською мовою" повернули в обіг і стали частіше вживати, проте це не означає, що "по-українськи" може бути лише борщ. Якщо хтось скаже "Я що, по-китайськи говорю? " - це буде не русизм, а вияв розмовного стилю.
До того ж, вислів "по-українськи" може мати значення "в українському стилі", "на український манір", як, наприклад, "по-київськи", "по-сибірськи", "по-людськи", "по-братерськи". Влучний каламбур на цю тему - "Говорити українською, але не по-українськи".
А от вислів "розмовляти на українській мові" схоже, пора викреслювати з ужитку: добрим тоном буде перекладати "українською мовою", читати "книжки українською" та дивитися "фільми українською".
Ось що про це пише мовознавець Борис Рогоза: "Говорити українською. І не тільки говорити, а й писати, перекладати. Саме така форма (коли дієслово сполучається з безприйменниковим орудним відмінком іменника мова) нині найуживаніша, властива усім стилям.
А прислівники на зразок по-українському, по-німецькому, по-румунському типові для публіцистики та усного мовлення.
Нарешті, третій синонімічний засіб — прислівники на -cьки,-цьки — ознака розмовного стилю: по-українськи, по-французьки, по-китайськи.
Тенденція ж поєднувати дієслово з іменником та прийменником на (говорити на українській мові, перекладати на англійську мову) послаблюється, втрачає свою перевагу і, можливо, зникне зовсім."
Отже, не варто вважати "неукраїнськими" вислови "по-українському" "по-українськи" (У Шевченка: "Та, будь ласка, напиши до мене так, як я до тебе пишу, не по-московському, а по-нашому). Це не калька з російської, поляки, наприклад, теж говорять "по-польску".
Проблема полягала в тім, що через наближеність цього "говорити по-українськи" до російського відповідника він став виштовхувати два інші, що збіднювало мову. Цілком слушно поєднання "українською мовою" повернули в обіг і стали частіше вживати, проте це не означає, що "по-українськи" може бути лише борщ. Якщо хтось скаже "Я що, по-китайськи говорю? " - це буде не русизм, а вияв розмовного стилю.
До того ж, вислів "по-українськи" може мати значення "в українському стилі", "на український манір", як, наприклад, "по-київськи", "по-сибірськи", "по-людськи", "по-братерськи". Влучний каламбур на цю тему - "Говорити українською, але не по-українськи".
А от вислів "розмовляти на українській мові" схоже, пора викреслювати з ужитку: добрим тоном буде перекладати "українською мовою", читати "книжки українською" та дивитися "фільми українською".
Підписатися на:
Дописи (Atom)